Поради вчителям загальноосвітніх шкіл,
які навчають у своїх класах дітей із порушенням інтелекту
1. Підготувати дітей класу до того, що поряд з ними навчатиметься учень із особливими освітніми можливостями:
ü створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб розумово відсталі діти відчули себе членами колективу;
ü привчати здорових дітей допомагати (за потреби), опікуватися розумово відсталими однолітками;
ü не припускати зневажливого ставлення до дітей з обмеженими
можливостями здоров’я.
2. Перед тим, як прийняти до класу дитину з легкою розумовою відсталістю, детально ознайомитися з її анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, у чому першопричина(пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо) хвороби.
3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу зметою з’ясування впливу різних видів ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання і розвитку.
4. Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з
легкою розумовою відсталістю (стан пам’яті уваги, мислення, працездатності
темп роботи, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо).
5. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які
застосовують у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю. Необхідно мати в школі навчальні програми спеціальних шкіл (відповідного класу), щоб мати уявлення, якими знаннями, уміннями та навичками повинні оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.
6. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти
індивідуальний навчальний план (враховуючи тяжкість дефекту). До процесу
складання плану бажано залучити практичного психолога.
7. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх під час навчання; враховувати в плануванні діяльності:
ü Розумово відсталі діти мають (як правило) слабку, короткочасну пам’ять, тому матеріал треба подавати невеликими «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу. З цією метою урізноманітнювати прийоми і види робіт на закріплення вивченого матеріалу, застосовувати дидактичні ігри. І лише після засвоєння цього матеріалу надавати більш складний новий матеріал.
ü У розумово відсталих дітей порушена активна увага. Треба застосовувати наочний матеріал для її активізації; чергувати види діяльності (більш складні завдання чергувати з більш легкими).
ü У цієї групи дітей переважає конкретно-наочне мислення. На нього і треба спиратись у викладанні навчального матеріалу. Для цього застосовувати зрозумілу яскраву наочність (предметні картинки, рахунковий матеріал, малюнок-схему до задачі тощо).
ü Діти з легкою розумовою відсталістю мають знижений темп роботи та працездатність. Значить, для них необхідно зменшити об'єм завдань та їх кількість, а складність повинна бути доступною. Для цього дітям можна давати індивідуальні картки із завданнями відповідної складності та перфокарти, у які треба лише вставити відповідну орфограму чи числову відповідь (і зовсім немає потреби переписувати це завдання в зошит, якщо дитина має слабкі чи недостатні навички письма).
ü Учні цієї категорії, як правило, не мають достатніх навичок самостійної роботи; потрібен постійний контроль за виконанням ними завдання (щоб вони не відволікалися та не втрачали напряму діяльності).
ü Діти з обмеженими розумовими можливостями потребують неодноразового повторення вчителем інструкції щодо виконання того чи іншого завдання. Тому вчитель має переконатись, як і наскільки точно учень зрозумів, що від нього вимагають, і лише після цього дозволяти виконати завдання. У разі потреби необхідно надати учневі додаткові роз’яснення щодо виконання завдання.
ü Уміти підтримувати в дитини впевненість у своїх силах, прагнення до пізнавальної діяльності; запобігати й адекватно реагувати на зміни в психічній діяльності, поведінці та загальному стані дитини.
Спеціаліст, який працює з дітьми з порушеннями інтелектуального
розвитку насамперед повинен пам’ятати:
1. У кожній дитині закладені можливості і здібності, які необхідно розкрити, підтримувати і розвивати.
2. Кожна дитина є унікальною особистістю.
3. Порушення інтелектуального розвитку - це порушення у сфері розуміння. Несприятливе оточення перетворює це на недолік, значить, це проблема оточення, а не хворого.
4. Дитина з порушенням інтелекту зростає і дорослішає, її життєвий цикл такий самий, як у інших людей.
5. Дитина з порушенням інтелектуального розвитку має можливість прожити хороше і різноманітне життя. Давайте надамо їй цю можливість!